Психологічна підтримка у 2022-2023 н.р.

Психологічні рекомендації педагогам «Як уникнути погіршення психологічного стану та «емоційного вигорання» під час дистанційного навчання»

Поради психолога УЧНЯМ під час дистанційного навчання.

Шановні учні 9-11 класів
пропоную вам пройти онлайн-тест з профорієнтації.

Google у співпраці з МОН і Міністерство цифрової трансформації України запустив онлайн-гру «Interland: безпека дітей в Інтернеті».
Ця гра допоможе розпізнавати фейки, тримати персональну інформацію в безпеці та навчить чемно поводитися в мережі.
Гра доступна на будь-якому пристрої: bit.ly/3HcyGu3
Також в освітньому хабі «Google Знання»: bit.ly/41ADqkW можна знайти більше порад для безпеки дітей в інтернеті.

В рамках тижня психології в КЗ "Сахновщинський ліцей №1" психологічною службою ліцею було проведено години спілкування з учнями 5-6 класів та заняття на тему: "Вчимося контролювати свої емоції", ігри та вправи на психологічне розвантаження дітей. На сайті закладу висвітлено поради для вчителів та батьків щодо психологічної підтримки дітей та підлітків в умовах воєнного стану, а також надано актуальну та корисну інформацію для використання у повсякденному житті.

Правила, які рятують життя

Мозок - один з найбільш невивчених і незрозумілих органів людини. Втім, незважаючи на це, про його роботу відомо досить багато, щоб використовувати ці знання на благо своїм дітям. Також батькам варто пам‘ятати, що мозок дитини розвивається на 80% до 6-річного віку, тому часу гаяти не варто!
Інфографіка створена Тетяною Павлюк за матеріалами блогу dityvmisti.ua.

ЩО ТАКЕ ТЕМПЕРАМЕНТ?

У чому різниця між темпераментом та характером?
ТЕМПЕРАМЕНТ - незмінна вроджена особливість людей, яка відповідає за прояв емоцій та енергії. Темперамент часто плутають з характером, але це суттєво різні поняття:
Характер формується оточенням та обставинами, натомість темперамент – даність від народження.
Темперамент проявляється відразу. Про те, який характер має малюк, можна дізнатися через пару років.
Темперамент впливає на розвиток деяких рис характеру (наприклад, товариськість). Але завдяки характеру можна навчитися стримувати деякі несприятливі прояви темпераменту.
Характер протягом життя може змінюватися, темперамент – ні.

ТИПИ ТЕМПЕРАМЕНТУ У ДІТЕЙ

САНГВІНІК. Діти цього типу темпераменту чіплятимуться з розмовами до всіх і з будь-якого приводу. Сангвінікам завжди не сидиться на місці. Ігри в них найчастіше активні і змінюються так само швидко, як і настрій маленьких непосид.
ХОЛЕРИК. Дітям-холерикам не підвладні власні емоції, які вириваються з них назовні та завжди помітні оточуючим. Холерики так само активні та товариські, як і сангвініки, проте люблять керувати та спрямовувати усіх довкола.
ФЛЕГАТИК. Спокійні та врівноважені флегматики ніколи не поспішають, вони дуже повільні. Доволі рішучі, якщо чимось захоплені, намагатимуться дізнатися про це все. Їм можна довірити клопітку роботу – зроблять у кращому вигляді, адже завжди виконують доручення. Перш ніж потоваришувати з кимось, довго придивляються до оточення.
МЕЛАНХОЛІК. Уразливі та чутливі діти, часто задумливі і перебувають у сумному настрої. Вони нерішучі і безініціативні, нові знайомства даються їм важко. До нового колективу звикають довго.
Чому деякі діти швидко освоюються в незнайомому середовищі знаходять собі розваги, а інші не відходять від батьків ні на крок?
Темперамент керує типом мислення та виходом емоцій дитини. Тому сангвініки та холерики швидко освотюються на новому місці, а флегматики та меланхоліки довго адаптуватимуться до нього.
Батькам варто визначити темперамент дитини, щоб зрозуміти та прийняти її. У дитинстві можливо скоригувати прояви темпераменту та навчити дитину взаємодіяти із зовнішнім світом у рамках її вроджених особливостей. Батьки, дізнавшись на які важелі потрібно натиснути, зможуть зацікавити дитину, розвинути її таланти, розрахувати фізичні та розумові навантаження. Темперамент ніколи не зустрічається у чистому вигляді, проте, придивившись до дитини, ви зможете визначити провідний тип. Дотримуйтесь виховання дитини на кшталт темпераменту, згладжуючи гострі кути і відточуючи позитивні сторони. А найголовніше - любіть свою дитину, і тоді з неї виросте гармонійна і любляча людина.

*Як допомогти дітям, які постраждали від війни: підказки та поради*
Через війну багато українців виїхали з дітьми за кордон. Малеча втратила безпечне постійне місце проживання, свою кімнату, ліжко, друзів, спілкування, вулиці, звичну їжу. Діти травмувалися вже самим переїздом. Значно гірше, коли дитина була в окупації, чула вибухи і бачила зруйновані будівлі, стала свідком поранень чи смертей або ж втратила рідних. Це колосальний стрес і порушення для дитини відчуття внутрішньої безпеки.
*Як допомогти дитині з усім цим впоратися?*
Слід пам’ятати, що мама, батьки чи опікуни передусім повинні стабілізувати свій стан. Адже дитина зчитує імпульси тривоги, неспокою, які ви відчуваєте. Вона хоче мати опору, бачити поруч того, на кого можна покластись. А якщо ви не в ресурсі, дитина переживає травматичні події значно важче. Тому стабілізувати свій стан – завдання №1. Це допоможе вам зрозуміти, куди далі рухатися і як допомагати своїй дитині.
Не менш важливо розуміти, як говорити з дитиною про події, які вона пережила, і робити це. Якщо цього уникати, всі переживання дитини «забиваються» в тіло, і проявляються психосоматичною симптоматикою. У кожного це відбувається індивідуально, але завжди дуже неприємно.
Запишіться в тій країні, де ви знаходитеся, до лікаря-педіатра, паралельно, коли є вже складна симптоматика, до психіатра, та йдіть туди з дитиною.
Занотуйте симптоми, які спостерігаються в дитини: безсоння, розмови у сні, тривога, закреп, понос, нудота, постійне чухання тіла, раптовий кашель, страхи, фізичне знесилення, втрата орієнтації тощо. Це потрібно, аби ви могли докладно розповісти лікарю, що саме відбувається з дитиною. Це важливо.
*Як говорити з дитиною про психологічну допомогу:* Передусім необхідно усвідомлювати, що ви мама (батько, опікун), і саме ви відповідаєте за здоров’я своєї дитини. Поясніть, що ви хочете допомогти, але не можете цього зробити так якісно, як фахівець. Для цього існують психотерапевти – спеціально навчені люди, які допомагають дітям пережити травму. Не варто очікувати, що ваша дитина погодиться піти до лікаря чи терапевта після першої розмови. Адже психіка дитини травмована, і крім травми, вона може більше нічого не сприймати. Це може бути складно, але ви повинні говорити без тиску. Поясніть, що запрошуєте її піти разом. Бо ви мама (батько, опікун), ви доросла людина, піклуєтеся про дитину і завжди знайдете рішення, як їй допомогти. Коли дитина втрачає своє безпечне і звичне життя, свій дім, утворюється «пустка», яку необхідно заповнити. Якщо цього не робити, може відбутися надлом у психіці дитини. Він може призвести до розвитку психічних розладів, якщо не звертатися по допомогу вчасно. Не зволікайте. Якщо ви бачите, що ваш малюк не «ок», не відкладайте візит до фахівця. Зробіть це.
*_Пам’ятайте, психотерапія це не назавжди. А те, що ви отримаєте від неї, стане вам опорою на все життя!_*
_Джерело: Тетяна Пелех, психотерапевтка._

Антистрес-вправи для дітей.

10 жовтня відзначається День психічного здоров'я.