Поради батькам, діти яких стоять на порозі підліткового віку

1. Любіть дитину не за те, що вона розумна чи красива, а за те, що вона ваша рідна.

2. Головне новоутворення підліткового періоду — відкриття своєї індивідуальності, свого „Я”.

3. У цей час починається перебудова організму — дитина стає імпульсивною, у неї часто змінюється настрій, виникають конфлікти з ровесниками, бунт проти батьків.

4. У дітей настає криза, пов'язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з'являється страх перед невідомим дорослим життям.

5. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в сім’ї, у школі.

6. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю з початком самовиховання.

7. Підліток дуже вразливий, легко піддається впливам, як позитивним так і негативним.

8. Дитина має підвищений рівень тривожності, не підсилюйте його.

9. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати дітей без нагляду.

10. Розширюється коло спілкування, підвищується інтерес: до свого тіла, зовнішності, з’являються нові авторитети, враховуйте це.

11. Недоліки і суперечності в поведінці близьких сприймаються гостро і хворобливо.

12.У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.


Рекомендації батькам щодо готовності шестирічок до школи

Найважливішим чинником психічного розвитку дитини дошкільного віку є формування психологічної готовності до шкільного навчання. По суті її становлення свідчить про завершення періоду дошкільного дитинства.

У складному комплексі якостей, із яких складається така готовність, можна виділити такі складові: мотиваційну, розумову та емоційно-вольову.

Більшість дітей наприкінці дошкільного віку прагне стати школярами, пов'язуючи це бажання передусім із зовнішніми ознаками зміни свого соціального статусу (портфель, форма, власне робоче місце, нові друзі тощо).

Однак, справжня мотиваційна готовність зумовлюється пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі властивої дітям допитливості, набуваючи характерних рис перших пізнавальних процесів: прагнення пізнавати нове, що несе в собі школа, бажання опанувати грамоту, читання тощо.

Якщо така пізнавальна активність не сформована, дітей приваблюють різноманітні сторонні мотиви, пов'язані зі сприйманням школи як місця для розваг, що спричинює неспроможність дитини взяти на себе обов'язки учня.

Навчання в сучасній школі потребує також розумової готовності дітей. Вони мають прийти до школи з досить широким колом знань і вмінь, а головне — з розвиненим сприйманням і мисленням (вони повинні здійснювати операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації тощо), які дають змогу систематично спостерігати за предметами та явищами, виокремлювати в них суттєві особливості, міркувати і робити умовисновки).

Крім того, діти мають володіти початковими навчальними вміннями (концентрувати увагу не на результаті, а на процесі навчальних завдань).

Велику роль відіграє емоційно-вольова готовність, зокрема вміння дошкільника довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною активністю, спрямувати її на розв'язання навчальних задач тощо.

Навчання у школі має бути для цього джерелом позитивних емоцій, що допоможе знайти своє місце серед однолітків, підтримає впевненість у собі, у свої силах. Важливо, щоб ці позитивні емоції пов'язувались із самою навчальною діяльністю, її процесом та першими результатами.

Особливо часто виявляється недостатня сформованість окремих компонентів психологічної готовності. Отже, батькам доцільно було б долучитися до процесу підготовки дитини до навчання.

Так, у шестирічних дітей ще зберігаються притаманні дошкільному віку особливості мислення: у них домінує мимовільна пам'ять, унаслідок чого запам'ятовується не те, що потрібно, а те, що цікаво; специфіка уваги уможливлює продуктивне виконання певної роботи не більше як упродовж 15—20 хв.; особливості мислення зумовлюють прагнення вивчати все передусім у наочно-образному та наочно-дієвому аспектах.

Пізнавальні мотиви в цьому віці ситуативні та нестійкі, під час навчальних занять вони з'являються і підтримуються лише зусиллям учителів.

Оцінювання навчальної роботи сприймається як оцінювання якостей особистості, а тому негативне ставлення до дитини як із боку батьків, так і з боку вчителів можуть спричинити тривожність, дискомфорт, апатію, а головне — небажання ходити до школи. Вчасна похвала допоможе дитині зняти емоційне напруження та краще пройти процес адаптації до шкільних умов. У деяких шестирічок він може тривати впродовж місяця.

Мета досягається набагато успішніше в разі ігрової мотивації. Формування вольових якостей дуже пов'язане з вихованням мотиву досягнення мети та методів навчально-виховної роботи.

Характер у цьому віці тільки формується. Через недостатню сформованість вольових процесів спостерігається імпульсивність поведінки, вередливість, упертість. У поведінці дітей чітко виявляються особливості їхнього темпераменту, зумовлені властивостями нервової системи, однак більшість молодших школярів чуйні, допитливі та безпосередні у вираженні своїх почуттів і ставленні до оточуючих.

Навчальна діяльність у сучасній школі потребує від учнів високого рівня розумової активності, що виявляється через розвиток когнітивних процесів (сприймання, пам'яті, мислення, мовлення, уваги, уяви).


Адаптація п'ятикласників (рекомендації психолога)

Вікові особливості молодшого підлітка: потреба в гідному становищі в колективі однолітків, в сім'ї; підвищена втомлюваність; прагнення обзавестися вірним другом; прагнення уникнути ізоляції, як в класі, так і в малому колективі; підвищений інтерес до питання про "співвідношенні сил" в класі; прагнення відмежуватися від усього підкреслено дитячого; відсутність авторитету віку; відраза до необгрунтованих заборон; сприйнятливість до промахів учителів; переоцінка своїх можливостей, реалізація яких передбачається у віддаленому майбутньому, відсутність адаптації до невдач; відсутність адаптації до положення "гіршого"; яскраво виражена емоційність; вимогливість до відповідності слова справі; підвищений інтерес до спорту.

Ознаки успішної адаптації: задоволеність дитини процесом навчання; дитина легко справляється з програмою, ступінь самостійності дитини при виконанні ним навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише пысля спроб виконати завдання самому; задоволеність міжособистісними відносинами - з однокласниками і вчителем.

Ознаки дезадаптації: втомлений, стомлений зовнішній вигляд дитини. небажання дитини ділитися своїми враженнями про проведений день. прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми. небажання виконувати домашні завдання, негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників. скарги на ті чи інші події, пов'язані зі школою. неспокійний сон. труднощі ранкового пробудження, млявість. постійні скарги на погане самопочуття.

Чим можна допомогти?

Перша умова шкільного успіху п'ятикласника - безумовне прийняття дитини, не дивлячись на ті невдачі, з якими він вже зіткнувся або може зіткнутися. Створюйте умови для розвитку самостійності в поведінці дитини. У п'ятикласника неодмінно повинні бути домашні обов'язки, за виконання яких він несе відповідальність. Незважаючи на гадану дорослість, п'ятикласник потребує ненав'язливому контролі з боку батьків, оскільки не завжди може сам зорієнтуватися в нових вимогах шкільного життя. Для п'ятикласника учитель - уже не такий незаперечний авторитет, як раніше, на адресу вчителів можуть звучати критичні зауваження. Важливо обговорити з дитиною причини його невдоволення, підтримуючи при цьому авторитет вчителя. П'ятикласнику вже не так цікава навчання сама по собі, багатьом в школі цікаво бувати тому, що там багато друзів. Важливо, щоб у дитини була можливість обговорити свої шкільні справи, навчання і відносини з друзями в сім'ї, з батьками. Допоможіть дитині вивчити імена нових вчителів. Якщо вас, щось турбує в поведінці дитини, постарайтеся, якомога швидше зустрітися й обговорити це з класним керівником або психологом. Основними помічниками батьків у складних ситуаціях є терпіння, увагу і розуміння. Постарайтеся створити сприятливий клімат у сім'ї для дитини.


Як виховати обдаровану дитину?

Американський доктор Девід Льюіс, узагальнивши досвід тисяч сімей, де виросли обдаровані діти, дає рекомендації щодо виховання майбутніх талантів. Вони полягають у виконанні таких правил:

  • Я відповідаю на запитання дітей терпляче і чесно.
  • Я поставив стенд, на якому малюк може демонструвати свої роботи
  • Я не сварю дитину за безлад в кімнаті і на столі, якщо це зв’язано з творчим завданням і робота ще не закінчена.
  • Я доручаю дитині посильні завдання, допомагаю їй будувати власні плани, приймати рішення.
  • Я беру дитину у цікаві поїздки, купую книги і матеріали для її улюблених занять.
  • Я не кажу ніколи своєму нащадку, що він чимось поступається перед іншими дітьми чи навіть дорослими.
  • Я привчаю дитину самостійно мислити, заохочую її фантазувати, придумувати історії, вчити вірші, розучувати пісні.
  • Я щодня знаходжу час, щоб побувати наодинці, поговорити.
  • Я ніколи не докоряю дитині за помилки
  • Вчу вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку

Якщо ви виконуєте тільки 20 відсотків з того, про що йде мова треба замислитися.

Але якщо дані правила є у вашій сім’ї нормою, то, можливо, іноді варто знизити ваш виховний запал і надати більшу свободу і собі, і дитині


/Files/images/1nova/1.jpg


/Files/images/1nova/2.jpg


/Files/images/1nova/3.jpg


/Files/images/1nova/4.jpg


/Files/images/1nova/5.jpg

/Files/images/1nova/6.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 778

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.