Комунальний заклад "Сахновщинський ліцей №1" Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області

2 по 11 січня 10 учнів 5-го та 7-х класів провели різдвяні свята в родинах села Петранка Рожнятівського району, що на Івано-Франківщині. Ця подія відбулася в рамках благодійної акції "Різдво в Карпатах", яку організувало керівництво Івано-Франківської області та волонтерська організація "Дія". Адміністрація харківської «Укрзалізниці» надала спеціальні причіпні вагони, завдяки яким діти змогли без пересадок дістатися до Івано-Франківська.

3 січня нас зустрічали на залізничному вокзалі у місті Івано-Франківськ, звідки автобусами повезли у Рожнятівський район. Наше знайомство із бойківським краєм розпочалося із зустрічі у церкві Святого Вознесіння у селищі Брошнів-Осада. З вітальним словом виступили перед дітьми о.Володимир, голова Рожнятівської районної ради, перший заступник голови райдержадміністрації, селищний голова. Після цього діти отримали Різдвяні свічки, які їм запалили Вифлєємським вогнем ровесники із організації "Пласт". Ці свічки стали оберегом у дитячих родинах після повернення додому.

Після зустрічі ми сіли в автобус і поїхали до села Петранка, де на нас чекали сім’ї, в яких ми повинні були провести ці різдвяні канікули. Всі дуже хвилювалися: в яку сім’ю потраплять, як до них будуть ставитися у новій родині, хто з дітей там є? Питань була маса. І ось настала мить зустрічі з новими батьками, які чекали нас у місцевій школі. Дорослі тепло зустріли своїх гостей, або як вони говорили «нових дітей», обняли, поцілували і повели до дому знайомити з родинами.

Село Петранка

Наступного дня, 4 січня, ми зустрілися в церкві на Богослужінні. Діти не могли стримати емоцій: розповідали про свої нові родини, про умови, в яких вони проживають, про нових друзів. Після обіду нас запросили до Петранківської ЗОШ І-ІІІ ступенів на зустріч-знайомство. Спочатку з привітальним словом перед нами виступили сільський голова Ленів І.С., настоятель місцевого храму о.Юрій, директор школи Джуган Б.М, депутат районної ради місцевий лікар Ониськів Б.І. Потім діти показали нам різдвяний концерт, а також вертеп. Всіх присутніх частували солодощами та чаєм. Після цього відбулася екскурсія по школі, під час якої діти познайомилися з експонатами шкільного музею, а також побували у шкільній капличці.

Під час зустрічі-знайомства у Петранківській ЗОШ І-ІІІ ступенів

Екскурсія до шкільного музею

У шкільній капличці

Зранку 5 січня ми поїхали у сусіднє село Угринів до музею С. Бандери. Побачили там будинок, де народився український патріот, а також познайомилися із діяльністю цієї видатної людини та історією національно-визвольного руху.

Біля музею С.Бандери с.Угринів

Під час екскурсії в будинку, де народився Степан Бандера

Після цього нам гостинно відкрив двері Брошнівський лісопромисловий ліцей, де нас нагодували смачним обідом.

Смачний обід у Брошнівському ліцеї

А далі нас чекав концерт ансамблю «Маленькі бойки» в Будинку культури с. Брошнів-Осада. Нас вразив виступ цих талановитих артистів, такої кількості різноманітних різдвяних пісень ми не чули ніколи. А які яскраві костюми у цих артистів! Потім нас чекав майстер-клас по виконанню колядок. Діти із задоволенням вчилися колядувати. Зморені, але повні нових вражень вони повернулися додому.

Виступ ансамблю "Маленькі бойки"

А 6 січня нас чекала не менш захоплююча подорож у село Луги, що знаходиться біля самого підніжжя Карпат. Дорогою ми розглядали краєвиди Прикарпаття, любувалися доглянутими будиночками у мальовничих селах, що проїжджали. Карпати нас зустріли справжньою Різдвяною погодою: взявся морозець та пустився сніжок. Природа виглядала захоплююче. А ще нам вдалося відвідати міні-зоопарк, де проживають звірі, які мешкають у тамтешніх лісах. Гостинно нас зустріли господарі місцевої кав’ярні, дозволили нам погрітися біля пічки та пригостили гарячими кавою та чаєм.

Дорогою до села Луги

Смакуємо чайок та каву

А ввечері кожен з нас допомагав нашим господарям готувати різдвяні страви, справжню кутю та накривати на стіл. Цього вечора кожна родина зібралася за святковим пісним столом. І повноправними членами цих родин стали і наші діти.

Святий вечір у родині Мельничук

У день свята 7 січня ми прийняли участь у Різдвяному Богослужінні у храмах Святого Миколая та Святого Василя. Справжнім сюрпризом для всіх нас стали різдвяні подарунки від жителів села: вишиванки, обереги та книги про село Петранку. Подарунок також отримала і наша школа. В наш музей нам було подаровано рушники, що були свідками багатьох Богослужінь у храмах та книги про традиції і звичаї села Петранка з дарчими написами від авторів.

А потім почалося найцікавіше - діти колядували зі своїми новими друзями, зустрічали вертепи. Разом із родинами ходили в гості до родичів, приймали гостей вдома. Тобто поринули у справжню різдвяну атмосферу, зі справжніми прадавніми різдвяними традиціями. А ввечері відвідали сільську дискотеку.

Діти з хлопцями з вертепу

9 січня нас чекала зустріч зі старовинним містом Лева. Ми пройшлися по вузеньким вуличкам старого міста. Зайшли у величний Собор Святого Юра, спустилися в кавові копальні, відвідали майстерню шоколаду. Пірнули в атмосферу різдвяних розваг на площі Ринок, подивилися вертеп. А також придбали сувеніри на Різдвяному ярмарку. Стомлені ми повернулись у домівки, які стали нам рідними.

Біля Собору Святого Юра

На площі Т.Шевченка

На площі Ринок

Наступний день видався найтяжчим. Прийшла пора прощатися. Нас і родини, які гостинно нас приймали у себе вдома, запросили у Петранківську ЗОШ І-ІІ ступенів. Нам провели екскурсію по школі, учні показали вертеп, пригостили солодощами. Кожен з нас отримав солодкий подарунок, а також кошти у сумі 100 гривень на дорогу.
Нам зовсім не хотілося прощатися. Ми не очікували, що за такий короткий час, люди цього села завоюють часточку нашого серця і назавжди поселяться у ньому. Коли прийшов час прощання, у всіх були сльози на очах, ми встигли подружитися і полюбити свої нові родини, своїх нових друзів. Багато теплих слів вдячності звучало тут людям, які організували для нас справжню Різдвяну казку.

Останні теплі слова, останні слова вдячності, останні слова прощання

Останнє фото на згадку

Ми вдячні всім, хто був причетний до організації цієї поїздки: народному депутату України Сергію Тригубенку, керівнику обласної волонтерської організації «Дія» Ігорю Антипенку, керівнику районної організації «Дія» Володимиру Яцині, які організували для нас поїздку.

Ми щиро дякуємо також приймаючій стороні: голові Петранківської сільської ради Леніву І.С., завідуючому сільським клубом Микитчуку Я.І. та його дружині, настоятелям храмів Святого Василя о.Юрію та Святого Миколая о.Володимиру, директорам шкіл Джугану Б.М., Пуляку І.В., а також педагогічним колективам обох Петранківських шкіл, сільському лікарю Ониськіву Б.І., авторам подарованих книг, зокрема Ониськів Д.
А особлива вдячність сім’ям, в яких проживали діти: Мельничук Г.С., Пиц М.В., Федорів Л.Я., Петровській М.М., Катрич Д.Д., Шимків О.Ф., Неспляк О.М, Марчій В.М., Попович Н.С. Дай вам Бог здоров’я та щастя на багато-багато років.

Ми дякуємо за нових друзів, за нові враження, за можливість побачити красу нашої Батьківщини України, пізнати українські різдвяні традиції, за теплий прийом та родинну атмосферу, за щирість, за небайдужість, за доброту, за подарунки. Дякуємо за справжню Різдвяну казку.

Яцина Ірина: Коли я потрапила на Прикарпаття в село Петранка, я начебто опинилася в іншому світі. Я побачила, що люди там дуже люблять Україну і шанують Бога. Мені сподобалося, як до нас відносились люди, до яких ми потрапили. Вони так тепло до нас зверталися, як до рідних дітей. На Прикарпатті я дізналася багато нових українських слів. Мені там дуже сподобалося! Я хочу всім подякувати за все, що вони для нас зробили.

Рожкова Анастасія: На Прикарпатті дуже гарно, красиво, чудово.
Особливо в Петранці. В ній живуть дуже добрі, трудолюбиві і люблячі люди. Саме сюди я й потрапила під час подорожі до Івано-Франківська. Мене там прийняли дуже файно. До мене відносилися як до рідної доньки. Я разом з групою подорожувала по різних місцях Прикарпаття. Побувала у Львові, у музеї Степана Бендери, у Лугах. Одним словом це - найкраще місце в якому я була.
Я дякую тим людям, в яких я жила, які мене прийняли, які мене полюбили і які мене зі слізьми проводжали додому.
Також я дякую моїм батькам за те, що повірили, що в Прикарпатті живуть дуже добрі, милосердні й душевні люди і відпустили мене туди.
Прикарпаття – це дуже чудове місце, яке має дуже добрих людей!

Золочевська Анна: Одного дня, наша вчителька оголосила, що ми будемо їхати на Прикарпаття, я відразу погодилася і мої батьки відпустили мене. Так в нас набралося десять чоловік і 2 січня ми всі разом поїхали відпочивати.
Нам розповіли, що ми будемо жити у селі Петранка і ще, що ми будемо жити по сім’ях. Всі були в поганому настрої, бо не знали, як це буде виглядати. А я була в хорошому настрої, мені було цікаво знайти нових друзів, щоб ці сім’ї розповіли про свої традиції, звичаї.
Ввечері ми приїхали до Петранківської школи, де нас розподілили по сім’ях. Я зустріла тітку Оксану і ми пішли до неї додому. Вона зустріла мене як свою дитину, обняла мене, поцілувала. Я зайшла в її хату, вона провела мене на кухню, там на мене чекали дядько Василь, Люба, Іван і Мар’яна. Тітка Оксана розповіла: де покупатися, де я буду спати і таке інше. Кожного дня ми їздили в нові місця. Де ми тільки не були і що тільки не бачили: ми їздили в гори в Луги, перед нами виступали бойки, діти з Петранківських шкіл для нас показували концерти. Також ми їздили в музей С.Бандери. А ще нам показали майстер-клас як треба колядувати.
Мені тітка Оксана розповіла, як правильно готувати кутю на свят вечір, що туди класти і кутя вийшла дуже смачною. На Різдво ми пішли колядувати. Мені здається, що людям, яким ми колядували дуже сподобалося, як ми співали. Також нас возили в Львів. Ми відвідали майстерню шоколаду, крамницю, де виготовляли каву, собор Святого Юра. В Львові ми придбали багато сувенірів і поїхали додому.
В кінці нашої казкової подорожі до Прикарпаття нам був показаний вертеп, приготований дітьми з Петранківської дев’ятирічної школи. Ось і настав момент прощання - всі плакали: і я, і мої друзі, і їх сім’ї. Ніхто не хотів прощатися, бо кожен звик один до одного. Хоч спочатку всі боялися зустрічі з своїми «батьками», всі здружилися зі своїми сім’ями і не хотіли, щоб наступав останній день. Хоча ми розлучилися, але я їм пообіцяла, що приїду в гості влітку.
Я не думала, що нас так зустрінуть, як рідних. Мені дуже сподобалося, я не хотіла від’їжджати, але нам мене дома чекають рідні. Сподіваюсь,що ми ще колись зустрінемося, або приїдемо в гості всією сім’єю, щоб мої батьки переконалися, що в Україні є багато гарних людей.

Антоненко Аліна: Мені дуже сподобалося на Прикарпатті.
Коли ми їхали на автобусі в село Петранка, то ми всі хвилювались: як нас приймуть в нових сім’ях. Але наше хвилювання було марним: нас прийняли дуже добре. Люди там хороші, щедрі, милосердні.
Ми були у Львові, у музеї Степана Бандери, у Лугах, у Брошневі. Словом побачили багато нового і цікавого. Мені дуже сподобалося.
У самій Петранці гарні церкви, веселі вертепи, в клубі гарно. Мені сподобалось, як мене прийняла сім’я, я знайшла в сім’ї подругу, вона мене познайомила з другими дівчатами. Я в останні дні не хотіла їхати з села, я вже там до всіх звикла і мені на Прикарпатті сподобалось. Я хочу в це село приїхати ще раз. Також нас не залишили без різдвяних подарунків: нам там всім подарували вишиванки, шоколадки, книги.
Я бажаю всім приїхати в село Петранка: познайомитись з добрими людьми і насолодитись добрими враженнями.

Червоточенко Анастасія: На різдвяні свята ми їздили до села Петранка Рожнятівського району. В цьому селі дуже привітні гостині люди. Зовсім інші, відмінні від наших традиції. Гарні краєвиди, все таке гарне, мені дуже там сподобалось.
Трішки про мою сім’ю, яка мене взяла до себе. В цій сім’ї чотири чоловіки це: Леся (мама), Степан (тато), Марта та Ліля (їхні доньки). Мені в них дуже сподобалось, вони зі мною поводились так, наче я їхня донька. Тепер мої батьки спілкуються з Лесею, Степаном.
Велике дякую хочу сказати Ярославу Івановичу, завідуючому місцевим клубом. Він дуже добрий чоловік, майже кожного дня був з нами, займався нашим дозвіллям, вирішував наші проблеми. Ще дуже дякую своїм новим друзям, це: Ліля Сиротюк, Ваня Марчій, Леся Лутчин. Я з ними дуже сильно здружилася. Дуже велике спасибі отцю Юрію: він подарував дуже багато подарунків (книжки, хрестики, молитовники). Я зрозуміла, що люди на Прикарпатті дуже приємні та привітні і я не розумію чому таких файних людей називають «бандерівцями». Я обов’язково буду спілкуватися з цими людьми. Люблю вас мої рідненькі… люблю…

Педосенко Аліна: Коли ми їхали в поїзді в Івано-Франківськ, то всі хвилювалися, всі думали: в яку сім’ю хто попаде, в яких умовах житиме. Спочатку ми поїхали до церкви, там ми подарували свічки, запалені Віфлеємським вогнем, подарували молитовники. Потім ми поїхали в село Петранка. Дорогою до села ми всі розпитували в які сім’ї потрапимо, нам було цікаво. В сім’ї, в яку ми потрапили в подружкою, було спочатку незвично, але потім ми познайомилися з бабусею Галею, з дідусем Васею, їх сином Ігорем і його дружиною Любою, а також їх дітьми Галею та Василем. Сім’я дуже гарна, гостинна, у них мені все сподобалось.
Село сподобалось мені своїми краєвидами, а головне, що там живуть дуже приємні і чуйні люди. Час ми провели дуже цікаво: їздили до музею С.Бандери, дивилися концерти, які підготували нам діти, вчили колядки, колядували. Але найбільше мені сподобалась поїздка у гори до села Луги. Там дуже гарно і, на жаль, дуже холодно.
Також мене вразило місто Львів. Там дуже багато красивих старовинних споруд. Найбільше мені сподобалася крамниця кави.
Мені дуже сподобалися ці зимові канікули, дуже не хотілося їхати додому, тому що ми вже звикли до наших нових сімей і встигли їх полюбити. Ми розставалися зі сльозами на очах. Дякуємо вам за все, ви дуже добрі і люблячі люди. Хотілося б ще приїхати влітку до вас.

Гунько Максим: Я дуже вдячний всім тим, хто організував нашу поїздку до Західної України. А особливо я вдячний сім’ї, яка мене прийняла і піклувалася про мене всі 10 днів. Там весь цей час мені було добре, ставились до мене як до свого. Під час Різдвяних свят мені сподобалися вертепи, служби у церкві. А ще мені сподобалось колядувати, я вивчив багато колядок. Коли я їхав у Івано-Франківську область, то я не очікував, що мене і моїх друзів так добре зустрінуть і навіть на не сподівався, що привезу звідти багато вражень та подарунків.
Мені дуже сподобалася екскурсія до міста Львів. Ми побували у музеї кави, соборі Святого Юра, подивилися виступ вертепу на площі Ринок.
На прощання нам підготували солодкий стіл в одній із шкіл та ми побачили виступ шкільного вертепу. Дуже важко було прощатися з новими знайомими, з новими друзями.
Дякую тим людям які дали мені можливість поїхати на Західну Україну, які прийняли мене у свою сім’ю і дали можливість познайомитися з традиціями, яких немає на Східній Україні.

Стьогіна Анна: Коли ми виїхали з нашого рідного краю смт. Сахновщини до Прикарпаття, то було трішки страшно: як нас там зустрінуть, що ми будемо там робити цілу неділю. Ми хвилювалися, що по сім’ях ми будемо жити по одному. Але коли ми приїхали у село Петранка, то ми були здивовані, тому що у цьому селі найгостинніші і найдобріші люди.
Нас дуже добре вітали, організовували різні заходи, екскурсії, щоб ми не сумували, піклувалися про нас.
Ми побували у місті Львові. Там ми були у копальні, де видобувають каву, у соборі Святого Юра, музеї шоколаду та на Різдвяному ярмарку. Ще ми були у селі Луги, там ми бачили багато диких звірів. Ще мене вразила там красива природа.
У селі, де ми проживали ми знайшли собі нових друзів. Також жителі нам подарували дуже багато подарунків.
Після цієї поїздки, я навіть не розумію чому цих людей називають «бендерами», вони ж такі гостинні, такі добрі. Я дуже вдячна своїм господарям, у яких я проживала.
А також дуже-дуже вдячна селу Петранка за їхню гостинність та добро. Дуже хочу назад, я обов’язково приїду ще до села Петранка.

Косяченко Каріна: Мені сподобалося на Прикарпатті. Перш за все сподобались привітні, прості люди. А також там дуже красива природа, красиві гори і не схоже на наші села мальовниче село.
Також мені ще сподобалися звичаї у Західній Україні. Наприклад як ходив по вулицях вертеп, колядки, які співали колядники, а ще сподобалися там пісні.
Коли ми їздили в Львів у мене склалося враження, що там дуже красиво, що в у цьому місті є все, що ти захочеш. Ми з друзями на різдвяному ярмарку придбали сувеніри на згадку про поїздку.
У селі Петранка я потрапила у дуже гарну і привітну родину. До мене ставилися там як до власної дитини. Мені все там нагадувало домівку. Дуже важко було розлучатися з тіткою Оксаною та її дітьми, із новими друзями.
Мені ця подорож дуже сподобалася, було дуже цікаво.

Алєксєєв Андрій: Мені дуже сподобалося у селі Петранка, нас прийняли дуже гостинно. Ми потрапили до добрих, щедрих, чуйних людей, з якими за цей час встигли стати рідними. А все, що писали в Інтернеті про те, що нас приймали у стайнях – це неправда. Дякую господарям і всім, хто дбав про нас за все.